ДОСИДЖУВАТИСЯ

ДОСИ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОСИ́ДІТИСЯ, джуся, дишся, док.

1. Те саме, що доси́джувати. Олеся досиділась до півночі й була ладна сидіти хоч і до світа (Н.-Лев., III, 1956, 146).

2. Просидівши, пробувши десь довго, зазнавати або домагатися чого-небудь. — Справді, — міркую, — чого я тут досиджуся? (Фр., II, 1950, 345); [Веселовський:] Добре вам так сидіти, то й сидіть і досидитесь! (Ірчан, І, 1958, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 383.

Доси́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. доси́дітися, джуся, дишся, гл. Досиживаться, досидѣться. До того досиділась, що й сорочки на хребті нема. Рудч. Ск. І. 177.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 428.