ДОРІКАТИ

Значення дорікати це

ДОРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОРЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. дорі́к, дорекла́, ло́; док., неперех., кому, розм., рідко перех. і без додатка.

1. Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь. Дорікав горщик чавунові, що чорний; аж гулькі сам у сажі (Укр.. присл.., 1955, 217); — Чого се ти усе думаєш?..дорікає його Варка (Вовчок, І, 1955, 170); Ахмет зиркнув на двері халупки, гукнув Гусейна і дорікав хлопцеві за неприпустиме поводження з чужинцем (Досв., Гюлле, 1961, 83); Тепер Тася нервово ходила по кімнаті з папірцем у руках і цілком слушно дорікала матері (Дмит., Розлука, 1957, 112).

2. чим. Ставити що-небудь у докір комусь, — Ет, реп’яхами дорікаєш!Сказав Бровко (Гл., Вибр., 1957, 152); Вона може легко виділити свою садибу з їхньої і житиме на окремому господарстві, аніж має їсти їхній гіркий мед, яким її люди вже й так дорікають (Кучер, Прощай.., 1957, 342).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 377.

Доріка́ти, ка́ю, єш, одн. в. дорікну́ти, ну́, не́ш, сов. в. дорікти́, речу́, че́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. З світу Божого жене, дорікає, що я батькова дочка. МВ. І. 123. Дорік парубок гірко. Федьк. Мені за вас люде дорікають. Мнж. 104. А вороги, мог буяють, гірким докором дорікають. К. Псал. 230. «Катре!» — дорікнула мати. МВ. ІІ. 120.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 426.

дорікати Синоніми слова

корити, гризти, докоряти, картати, вичитувати, бештати, пробирати, вибивати очі, випікати очі чим, цвікати, (перелічуючи прогріхи) виказувати

дорікати Переклад слова

Переклад на англійську
Translate
Переклад на російську
Перевод
blameупрекать

дорікати Транслітерація слова

Паспортна транслітераціяГеографічна транслітераціяАмериканська транслітерація
dorikatydorikatydorikaty

дорікати Рід - дієслово, недоконаний вид

дорікати Словоформи слова

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особадорікаюдорікаємо
2 особадорікаєшдорікаєте
3 особадорікаєдорікають
МАЙБУТНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особадорікатимудорікатимемо
2 особадорікатимешдорікатимете
3 особадорікатимедорікатимуть
МИНУЛИЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
Чоловічий ріддорікавдорікали
Жіночий ріддорікала
Середній ріддорікало
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особа дорікаймо
2 особадорікайдорікайте
ДІЄПРИСЛІВНИК
Теперішній часдорікаючи
Минулий часдорікавши

дорікати Кількість літер у слові

Кількість літерКількість голоснихКількість приголосних
844

дорікати в англійській розкладці - ljhsrfnb

Цитати української літератури з використанням слова дорікати

"– Бачте, які ви! – стала вона йому дорікати."Вовчок Марко - Пройдисвіт

"Але хан не хотів його й слухати, а коли гетьман почав йому дорікати, то Іслам Гірей звелів його арештувати і повід із собою до Криму."Кащенко Адріан Феофанович - Борці за правду

"По рокові такої чинности, я вже почав міркувати про власні дороги, плянував власне підприємство, Сенишинові це не конче смакувало, він почав дорікати, скаржитись, не хотів мене відпустити"Самчук Улас Олексійович - На твердій землі

"Що нічого Ослові дорікати,"Глібов Леонід Іванович - Осел і Хазяїн

"Будуть люди хліб давати й дорікати разом, що я, московка, не дбала, з москалями гуляла, до обіду спала"Нечуй-Левицький Іван Семенович - Дві московки

"Він міг би сидіти і спереду, біля батька, потім він туди й пересяде, але поки що йому тут цікавіше, він може краще все бачити, може вертітись, обертатись, соватись, і ніхто не буде йому дорікати"Самчук Улас Олексійович - Волинь

"І стали інші дорікати,"Глібов Леонід Іванович - «Раз у бабусі Шелестихи…»

"Гнів його окошивсь на жінці; він зачав зараз їй дорікати, що це вона своєю потачкою довела дітей до розпусту"Кримський Агатангел Юхимович - Батьківське право

"Нікому не можна дорікати нелюбові до шибениці"Загребельний Павло Архипович - Роксолана

"Думав, що Валентиніан спершу викличе його й почне, як завше, дорікати своєму колишньому опікунові за всі сущі й не сущі гріхи"Білик Іван Іванович - Меч Арея