ДОПИВАТИСЯ

ДОПИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ДОПИ́ТИСЯ, п’ю́ся, п’є́шся, док., розм. Надмірно п’ючи спиртне, зазнавати чогось небажаного, неприємного. Мало не до ранку пили та їли. Допилися до того, що отець Савелій переодягся в офіцерський мундир (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 139); До того допивсь він.., Що, кажуть, просив у буфетниці… січки! (С. Ол., Вибр., 1959, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 370.

Допива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. допи́тися, п’ю́ся, п’є́шся, гл. Допиваться, допиться. Допився вже…., що усю чисто худобу пропив. Рудч. Ск. II. 21.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 423.