ДОМІРКОВУВАТИСЯ

ДОМІРКО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОМІРКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.

1. Те саме, що доду́муватися. Баби.. цілими годинами стовбичили біля колодязів, домірковуючись, чого це Інокентій так суворо стереже свою жінку від чужого ока, і вирішили, що із-за ревнощів (Тют., Вир, 1960, 75); Гості міркували і не могли доміркуватись, з якої це причини благочинна видала таку багату вечерю (Н.-Лев., IV, 1956, 92); Отож і доміркувався я до того, що треба нам з Марійкою по різних стежках розходитись (Мур., Бук. повість, 1959, 15).

2. тільки недок. Пас. до домірко́вувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 363.