ДОМАЛЬОВУВАТИ

ДОМАЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех. і без додатка.

1. Закінчувати малювати; малювати до певної межі. Сьогодні вона домальовувала ескіз картини, для якої позував Боровий (Грим., Незакінч. роман, 1962, 128); [Ковшик:] Просить [Верба], щоб ти дозволила йому домалювати… (Корн., II, 1955, 257); // перен. Довершувати зображення кого-, чого-небудь (про образ, портрет і т. ін.). В мистецьких колах є такий ходячий вислів: образ героя домальовує його оточення (Вол., Самоцвіти, 1952, 185); Перед ним стояв натоптаний парубійко з булькатими очима й качачим носом. Легенький піджачок і калоші на босу ногу домальовували його портрет (Панч, Синів.., 1959, 14).

2. перен. Уявляти, домислювати що-небудь. Не вирізьбився у пам’яті батьків образ, і він у мислях домальовував його (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 155); — Я впізнав його по коню, це був Стратіон — і вже в уяві домалював його образ (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 23); // Давати можливість уявляти, домислювати що-небудь. Німі, мовчазні стіни; вікно угорі, перевите залізними штабами, домалювали йому картину життя… (Мирний, І, 1954, 353).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 361.

Домальо́вувати, вую, єш, сов. в. домалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Дописывать, дописать красками. Шевч. 196.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 418.