ДОГРІБАТИСЯ

ДОГРІБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ДОГРЕБТИ́СЯ, бу́ся, бе́шся; мин. ч. догрі́бся, гребла́ся, ло́ся; док.

1. Розгрібаючи, добиратися до чого-небудь.

2. Те саме, що догріба́ти 2. * Образно. [Xомич:] Та я до самого начальника догребусь!.. (Ваш, Дніпр. зорі, 1953, 10).

3. тільки недок. Пас. до догріба́ти 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 342.

Догріба́тися, ба́юся, єшся, сов. в. догребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. Догребаться, догресться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 408.