ДОБІРНИЙ

ДОБІ́РНИЙ, а, е.

1. Відібраний з числа інших як найкращий. У неділю рано-пораненьку Да збирав женці Коваленко. Ізбирав женці да всі молодії, Хлопці, дівчата все добірнії! (Укр.. думи.., 1955, 9); Виходило так, що складається він [полк] всуціль з виняткових людей, з добірних героїв-богатирів (Гончар, III, 1959, 404); // Першосортний, відмінний. На столі стояли печені на маслі бублики, сухарці, варення і повний підніс великих, дорідних та добірних червонобоких груш (Н.-Лев., 1, 1956, 184); Тепер вживають заходів до того, щоб посіяти кукурудзу добірним насінням, з висівом у гнізда заданої кількості зернин (Колг. село, 18.ІІІ 1956, 1).

2. Який відповідає високим вимогам; вишуканий. Ядзя післала [послала] кілька мистецьких і дорогих зразків своєї праці. Добірний смак і викінчення.. звертали загальну увагу (Кобр., Вибр., 1954, 101); Добірне все було, як у велике свято, Що навіть декому здавалось забагато Пишноти для села (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 44).

3. Великого розміру; крупний. По даху барабанив дощ.. і його добірні обважнілі краплини струмилися по посинілих вікнах вагона (Рибак, На світанку, 1940, 194); Під кожним кущем вродило мало не піввідра добірних картоплин (Шиян, Баланда, 1957, 250).

4. розм. Непристойний. На голову Василя сиплеться добірна лайка (Галан, Памфл. й фейл., 1951, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 320.

Добі́рний, а, е. Отборный. Добірними словами дорікає. Черном. Та се ж добірна пшениця. Кіевск. у. Там п’ють молодці все добірнії. О. 1861. XI. Св. 55.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 397.