ДЖЕРЕЛО

ДЖЕРЕЛО́, а́, с.

1. Потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі. В місцях, де долини рік або балок прорізають водовмісні верстви, підземні води виходять на поверхню і утворюють джерела або природні криниці (Курс заг. геол., 1947, 126); З-під коріння липи било джерело погожої води (Фр., VI, 1951, 33); * Образно. Біля джерел молочних рік, що починаються на сотнях і тисячах молочно-товарних ферм наших колгоспів та радгоспів, стоїть багато людей (Рад. Укр., 29.ХІ 1960, 1); * У порівн. Забурчало по селу, мов у джерелі: «Як то можна!.. щоб вільна козачка за кріпака оддавалась!» (Вовчок, І, 1955, 22).

◊ Би́ти джерело́м — активно, бурхливо виявлятися. Народна ініціатива, що джерелом б’в у наших колгоспників, подолає всі труднощі (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 29).

2. чого, перен. Те, що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало. Єдине, — але зате і непереможне, — джерело сили робітничого руху, це-— свідомість робітників і широта їх боротьби (Ленін, 20, 1950, 333); Соціалізм назавжди покінчив з пануванням приватної власності на засоби виробництва, цим джерелом розколу суспільства на ворогуючі класи (Програма КПРС, 1961, 12); // Про того або те, від кого або звідки довідуються про що-небудь. Про сю річ [справи видавництва] .. я хотіла б знати дещо докладніше з місцевих джерел (Л. Укр., V, 1956, 98); Поява чужої людини була не тільки приємною зустріччю: це було єдине джерело новин (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16).

3. спец. Писемна пам’ятка, документ, на основі якого будується наукове дослідження. Давні джерела завжди змішували кіммерійців з скіфами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 262.

Дже́ре́ло́, ла, с.

1) Источникъ, родникъ. ключъ. У сей день роздзявились усі джерела в безодні і повідчинялись небесні хлябі. Св. П. І. кн. М. VII. 11.

2) Кипящая ключемъ вода, кипень. У горщику вгору джерело вискакує, як наче вода у криниці. Волч. у.

3) Жерло. Джерело гармати.

4) Кратеръ вулкана. Ум. Джере́льце.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 375.

джерело́ (зменшено-пестливе — джере́льце) — потік води, що утво­рюється внаслідок виходу підзем­них вод на поверхню землі; обожу­вання нашими предками водних потоків стосувалось і джерел; осо­бливо у великій пошані була вода самородних джерел (жива́ вода́ — див. вода́ 2). У сей день роззявились усі джерела в безодні і повідчинялися небесні хлябі (П. Куліш); З-під ко­ріння липи било джерело погожої во­ди (І. Франко); Забурчало у селі, мов у джерелі: «Як то можна!., щоб вільна козачка за кріпака оддава­лась!» (Марко Вовчок); фразеоло­гізм: би́ти джерело́м — активно, бурхливо виявлятися.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 179.