ДАВНОМИНУЛИЙ

ДАВНОМИНУ́ЛИЙ, а, е. Який давно минув, пройшов і т. ін. А між людей все нові, все палкіші зустрічі бойових друзів, скрізь спогади про давноминулі дні (Кучер, Дорога.., 1958, 115); Розповідаючи про давноминулі і недалекі часи з історії комсомолу, підполковник непомітно перейшов до життя училища (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 53); // у знач. ім. давномину́ле, лого, с. Давні часи; давнина. Поема «Данило Галицький».. не відносить нашу увагу в давноминуле, а по суті перекликається з днями великої битви проти фашизму (Мал., Думки.., 1959, 25).

∆ Давномину́лий час, грам. Дієслівна форма минулого часу, яка виражає дію, що передувала іншій минулій дії.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 206.

Давномину́лий, а, е. Давнопрошедшій.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 355.