ГОРОБИНИЙ

ГОРОБИ́НИЙ, а, е. Прикм. до горобе́ць. Зірвався [Ярослав] на рівні ноги, розмахнувся плечем і навідліг жбурнув її [пляшку] у горобину зграю (Вол., Місячне срібло, 1961, 190); // Належний горобцеві. Пронька безпомилково, з першого погляду може відрізнити сорочаче яйце від гавиного, ластівчине від горобиного (Донч., VI, 1957, 17); // у знач. ім. гороби́ні, них, мн. Те саме, що горобцеподі́бні. Цікава і праця М. М. Левітта та інших (1940) про фауну паразитичних найпростіших з крові зерноїдних горобиних, виловлених в околицях Києва (Розв. науки в УРСР.., 1957, 388).

◊ Гороби́на ніч — ніч з сильною і тривалою грозою. Це була справді горобина ніч, з блискавками та іншими страхіттями, так що літакові довелось дещо відхилитись від курсу (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 135.

Гороби́ний, а, е.

1) Воробьиный. Повне гніздо горобиних голоцюцьків. МВ. І. 140.

2) Гороби́на ніч. Ночь, въ теченіе которой бываетъ сильная гроза, воробьиная ночь. Маркев. 15. І в горобину ніч прийдуть для такої панночки, як наша. Шевч. 282.

3) Гороби́ний горо́шок. Раст. a) Vicia angustifolia Roth. ЗЮЗО. І. 141. б) Vicia Cracca L. ЗЮЗО. І. 141. в) Lotus corniculatus L. ЗЮЗО. I. 127. Повився горобиний горошок. МВ. І. 140.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 314.