ГОВОРИТИ

ГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, недок. 1. неперех. Мати здатність висловлювати думки, почуття; володіти мовою. Іде [Олеся] на панщину, мусить їх кидать, а дітки — одно не говорить, друге не ходить, а трете не вміє сидіти, — дрібненькі (Вовчок, І, 1955, 28); І не чув [дід], щоб коли рибка, Як людина, говорила (Гл., Вибр., 1957, 333); // Володіти якою-небудь мовою. — А як я поїду за границю — там же всі говорять або по-французьки, або по-німецьки, то я ж би нічого не розуміла там (Л. Укр., III, 1952, 641); Хазяїн чех, що говорить по-руськи (Коцюб., III, 1956, 322).

2. перех. і неперех. Усно висловлювати думки, погляди; розповідати про що-небудь. Товариш говорив щось нервово (Коцюб., II, 1955, 209); Підвівсь Роман Волошенюк: —Петро говорить діло! (Дор., Три богатирі, 1959, 45); Уміння говорити ясно і просто про найскладніші теоретичні питання було характерною рисою Леніна (Біогр. Леніна, 1955, 24); Говорити тільки про свої льотні справи не вмів [Сашко] і не хотів (Трип., Дорога.., 1944, 27); *0бразно. Стояла я і слухала весну, Вона мені багато говорила (Л. Укр., 1, 1951, 92); // безос. у формі 3 ос. мн. Говорять, що матері сльози гарячі І тверде, міцнеє каміння проймають (Л. Укр., І, 1951, 75); Про Русевича говорять як про людину, що здатна забути про невідкладні справи (Шовк., Інженери, 1956, 59); // перен. Викладати думки, погляди (на письмі, в друкованих працях, картинах і т. ін.). Читав [Гриць] книжки. Говорили ті книжки про право кожного й про волю те право добувати (Мирний, III, 1954, 186); В цих кадрах режисер метафорично говорить про майбутню битву за врожай (Укр.. кіномист., II, 1959, 76); * Образно. З листівок говорив до них [селян] владний і добрий голос (Цюпа, Назустріч.., 1958, 205); // кому, перен. Викликати які-небудь думки, почуття. Рєпін! Як багато говорить це ім’я українському народові! (Рад. Укр., 17.УІ 1951, 1); // Підказувати, провіщати що-небудь. — Ні, я піду межи ті нещасні люди, працею котрих всі жиють.. От куди я піду: так мені говорить моя совість (Коцюб., 1, 1955, 448).

3. неперех. Вести бесіду; розмовляти. Лакеї, конюхи і слуги, Всі кухарі і скороход, Побравшись за руки, ходили І все о плутнях говорили (Котл., 1, 1952, 144); Ми вдвох ішли й не говорили, Ти вся засніжена була, Сніжинки грали і зоріли Над смутком тихого чола (Рильський, 1, 1956, 29); * Образно. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним (Шевч., І, 1951, 9); Хлібороб з діда-прадіда, любив Гайченко землю. Вона говорила до нього, вона пахла йому так, як щонайкраща страва в свято (Збан., Переджнив’я, 1960, 14).

◊ Говори́ти за́га́дками — говорити натяками, манівцями. [Юда:] Він любив.. загадками говорити (Л. Укр., III, 1952, 139); Говори́ти на ві́тер див. ві́тер.

4. неперех. перен. Бути доказом чого-небудь, свідчити про щось, указувати на що-небудь. Інтерес до останньої теми [пробудження людських почуттів] говорить нам, що Франко мав велику віру в людей (Коцюб., III, 1956, 40)

5. перех. Проявлятися в чиїх-небудь думках, словах, діях. Вся енергія його спадала, і якийсь голос говорив в нім: «..кінець! Дійшов до краю!» (Коцюб., 1, 1955, 25); [Сергій:] Я знаю, ти горда. І це говорить твоя гордість, а не ти (Мороз, П’єси, 1959, 59); * Образно. І слова Про яр холодний розцвіли гарячі, Про те, як стануть зрячими незрячі, — І правда говорила в них жива (Рильський, 1, 1956, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 100.

Говорити, рю, риш, гл.

1) Говорить. Говорив би, та рот замазаний, — нельзя ничего говорить. Ном. № 3585. Говорить богато, та все чорт зна що. Посл. Говорить — як у рот кладе — такъ понятно. Ном. № 12903. Говорить — як з письма бере, — такъ умно и складно. Ном. № 12904. Говорить — як неживий, як спить, як три дні хліба не їв, — такъ вяло. Ном. № 12925—12928. Говорить, як з бочки, — грубымъ басомъ. Ном. № 12889.

2) Разговаривать. Та про волю нишком в полі з вітрами говорять. Шевч. Чом до мене не говориш, моє миле серце? Мет. 64.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 296.