ГЛЯДІТИ

ГЛЯДІ́ТИ, джу́, ди́ш, недок.

1. неперех. Те саме, що диви́тися 1. Еней з Сивиллою гляділи, Якії муки тут терпіли, Якая кара всім була (Котл., І, 1952, 134); Поклавши голову на руки, художник глядів у темну шибку (Ільч., Серце жде, 1939, 135); // перех. Те саме, що шука́ти 1. Молода сховалася, і дружба виходить на двір і глядить молодої, а не може сам найти (Сл. Гр.); — Коли я вам не вгоджу, то глядіть собі кращої наймички (Коцюб., І, 1955, 66); // неперех. Мати вигляд; виглядати. Лице його гляділо якось гордо І враз тривожно (Фр., XIII, 1954, 197).

◊ Гляді́ти крізь па́льці — те саме, що Диви́тися крізь па́льці (див. диви́тися). Підплачував [Мендель] лісничих і лісних, щоб гляділи крізь пальці на те, яке.. дерево він вивозить (Фр., VIII, 1952, 384).

2. неперех., наказ. сп. гляди́, гляді́ть. Виражає застереження або погрозу. — Оце ти чув, що сьогодні тобі казано? Гляди ж! Покаєшся — все гаразд буде і все забудеться, не покаєшся — не показуйся удруге! (Мирний І, 1954, 162); — Глядіть, щоб не було чого і Андрію (Коцюб., III, 1955, 98); // у знач. вставн сл. Тим часом Сей, гляди, під хатою де-небудь сидітиме: землею пересипається або зілля всякі вишукує (Вовчок, І, 1955, 273); Проминули дні і тижні, І, гляди, уже між трав Раптом зник малий підсніжний… (Бичко, Вогнище. 1959, 194).

3. перех. Берегти, не витрачати, не давати псуватися; зберігати. — Та ще й повдавались Ідочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу, усі глядять одежини, як ока в лобі (Н.-Лев., І, 1956, 121); Дурний Охрім не вмів її [свити] глядіти, Таскав, коли й не слід таскать (Гл., Вибр., 1957, 61).

4. перех. Те саме, що догляда́ти 1. — Але ж все-таки Килина глядітиме дітей, буде за няньку, — сказала Терлецька (Н.-Лев., III, 1956, 55); Обидві пацієнтки, в міру того, як слабли, переходили в мою хату, і я їх уночі гляділа (Л Укр., V, 1956, 304); — Сам прищепив грушу, чотири роки глядів її, поливав, підрізував, а хтось прийшов та й обірвав чисто (Л. Янов., І, 1959, 350 ).

5. перех. Сумлінно виконувати що-небудь. дотримуватись чогось; пильнувати. — З-за верби гукнула хазяйка й почала мене лаять, що я не гляджу хазяйського діла, а роблю свою роботу (Н.-Лев., II, 1956, 176); [Аецій Панcа:] Щодо звичаїв, то що з раба звичаїв вимагати! Аби корився та глядів роботи (Л. Укр.. II, 1951, 372); Та ти б не глядів празника, та поїхав би у поле орати (Сл. Гр.).

6. перех. Торкатися, мацати когось, щось, шукаючи або перевіряючи. Баба Вустя, глядячи курей, котора з яйцем, раптом заспівала (Вишня, II, 1956, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 91.

Глядіти, жу, диш, гл.

1) Глядѣть, смотрѣть. Гляди ж, півнику, як прийде лисичка — не одкликайся. Рудч. Ск. II. 4. — в голові. Искать насѣкомыхъ въ головѣ. Та свекорку годи: в головці гляди. Грин. ІІІ. 551.

2) Искать, щупать ища, пробовать, узнавать. Молода сховалася і дружба виходит на двір і глядит молодої, а не може сам найти. Грин. ІІІ. 507. Нам уже докучило їсти пшеничний хліб, ідім глядіть житнього. Чуб. II. 336. Вгородив свердло в землю, а…. щось за бороду лап. Перемовчав мій батько, тілько боїться тим свердлом більш глядіти (скарба). Драг. 87. Глядят короваю, чи спікся. Грин. ІІІ. 502.

3) Слѣдить, обращать вниманіе. Коли кінь не глядить дороги, то гляди ти! Чом не глядиш? Лохв. у. Гляди себе, то й буде з тебе. Ном. № 9586.

4) Беречь, присматривать. Я її розуму навчала і добра її гляділа. МВ.

5) Соблюдать. Та ти б не глядів празника та поїхав би у поле орати. Рудч. Ск. І. 165. Треба глядіти п’ятниці і середи. О. 1862. IV. 91.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 292.