ВІДТОПТУВАТИ

ВІДТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДТОПТА́ТИ, опчу́, о́пчеш, док., перех. 1. Наступаючи ногою на що-небудь, пошкоджувати. Наступивши Довбні на ногу, кинулася до самовара. — Дивися — ноги обтопчеш! — скрикнув Довбня (Мирний, III, 1954, 209); // звичайно док. Довгою ходьбою втомити, пошкодити ноги. — Коли ви своє одробите, ноги відтопчете, спини не розігнете, — куди тоді вас..? (Ю. Янов., І, 195У, 615).

2. перев. док., рідко. Стоптати, порвати взуття.. — Дівчат стільки.., а піди свататися, так і чоботи відтопчеш (Барв., Опов.., 1902, 312); Черевички відтопчу (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 650.

Відтоптувати, тую, єш, сов. в. відтоптати, пчу, чеш, гл. Оттаптывать, оттоптать, истоптать (обувь, ноги). Ми вже й ноги відтоптали, ходивши до свата. Г. Барв. 387. Черевички відтопчу. Грин. ІІІ. 156. Відтрутити. См. Відтручати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 231.