ВІДПРАЦЬОВУВАТИ

ВІДПРАЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. тільки, док., неперех. Пропрацювати певний час. Поглянь на свої руки токаря. Тридцять років вони відпрацювали в цеху (Донч., V, 1957, 360); Повернувся [трактор] на старі місця, відпрацювавши всю війну на полях Казахстану (Ю. Янов., II, 1954, 134).

2. тільки док., перех. Закінчити працювати. Він одпрацював уже своє і на землі, і під землею (Кол., Терен.., 1959, 57).

3. тільки док., перех. і неперех., спец. Виконати певну роботу, функцію, втративши разом з тим здатність виконувати її вдруге. Пружина відпрацювала свій накрут, і гальма тріснули (Ле, Міжгір’я, 1953, 327).

4. перех. Віддавати борг працею.

5. перех., спец. Удосконалювати, доводити до готовності. Відпрацьовувати апаратуру життєзабезпечення в ракеті.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 624.