ВІДНОСИТИСЯ

ВІДНО́СИТИСЯ, о́шуся, о́сишся, недок., ВІДНЕСТИ́СЯ, су́ся, се́шся, док. 1. рідко. Те саме, що ста́витися 1. Фідлер відноситься до мене більш ніж холодно (Коцюб., III, 1955, 162); До них [газет] відносився любовно і обережно, ховав кудись подалі від цупких Марійчиних рук (Стельмах, На.. землі, 1949, 150); Я людина без офіціального становища, а ти студентка, то, може, до тебе інакше віднесуться (Л. Укр., V, 1956, 381).

2. тільки недок., рідко. Те саме, що стосува́тися. Він зібрав, які мав папери, що відносилися до їх процесу (Фр., VII, 1951, 255); Сказане, безсумнівно, відносилося до Тимка, бо та глянула на парубка і зареготала на все горло (Тют., Вир, 1964, 12).

3. тільки недок., 3 ос., спец. Перебувати в певній відповідності, співвідношенні з чим-небудь. Вартість одного товару відноситься до вартості всякого іншого товару, як робочий час, необхідний для виробництва першого, до робочого часу, необхідного для виробництва другого (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 46); А відноситься до В, як Х до V.

4. тільки недок. Пас. до відно́сити 1, 3, 4.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 612.