ВІДМИКАТИСЯ

ВІДМИКА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВІДІМКНУ́ТИСЯ, не́ться, док. 1. Відкриватися, відчинятися (про замок або щось замкнене на замок, засув і т. ін.). Там такі прехимерні [замки]! і назад відмикається, і натроє розпадається (Кв.-Осн., II, 1956, 403); Мирон чує, що ще хвилина, ще один удар грому — і шлюза відімкнеться, і бухне фатальна градова злива (Фр., IV, 1950, 338); * Образно. Гей, одмикайтеся простори (Рильський, II, 1946, 37).

2. діал. Розплющуватися (про очі). Удова лягла на траві й затулила була очі, та сон не змагав — очі усе одмикалися (Вовчок, І, 1955, 308); Звівся: на лобі вінець, Відімкнулись очі (Бор., Тв., 1957, 66).

3. тільки недок. Пас. до відмика́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 605.

Відмикатися, каюся, єшся, сов. в. відімкнутися, нуся, нешся, гл. Отпираться, отпереться (о замкѣ). Не відмикається чогось замок: чи заіржавів, чи й зовсім поламався.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 219.