ВІДЗНАЧАТИ

ВІДЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВІДЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЗНА́ЧИ́ТИ, а́чу́, а́чиш, док., перех. 1. Виділяти що-небудь якоюсь позначкою; відмічати. В усіх штабах по інстанції старанно відзначали на карті ще один важливий об’єкт, захоплений вночі (Гончар, 1,1954, 239); Як буде йти "Троянда", то ти візьми рукопис і відзнач ті місця, які вийдуть невдало (Л. Укр., V, 1956, 229); // Указувати собою на що-небудь. Величезна загратована брама відзначала місце в’їзду (Смолич, І, 1958, 55).

2. перен. Помічати що-небудь унаслідок уважного спостереження; звертати увагу на щось. В’їхавши на поміщицькі землі, Сахно зразу ж відзначила їхню разючу відмінність (Смолич, І, 1958, 55); Андрій слухав і раптом відзначив, як до почуття сорому, яке він допіру переживав, почало домішуватися щось інше (Гур., Наша молодість, 1949, 53); // Висловлюючись, звертати увагу, указувати на щось; зауважувати, відмічати. Всі учасники іноземних делегацій, які побували в СРСР, одностайно відзначають атмосферу уваги і дружби, якою оточують їх радянські люди (Рад. Укр., 16. VI 11 1951, 1); —Добре, добре сказала, — вдоволено відзначив Цимбал (Гончар, Таврія.., 1957, 478).

3. перен. Виділяти кого-, що-небудь серед інших похвалою, нагородою тощо; відмічати. Партія відзначила наші успіхи (Корн., Разом із життям, 1950, 100); — Мій проект жюрі відзначило як кращий (Донч., І, 1956, 512); Відзначити ударників.

4. перен. Здійснювати певні заходи з приводу свята, події тощо. [Найдорф:] Наступної неділі ми відзначаємо свято закінчення польових робіт (Собко, П’єси, 1958, 154); У 1925 р. країна урочисто відзначила 50-річчя наукової діяльності Мічуріна (Юним мічур.., 1955, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 585.

Відзначати, ча́ю, єш, сов. в. відзначити, чу, чиш, гл. Отмѣчать, отмѣтить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 213.