ВІДГОВОРЮВАТИСЯ

ВІДГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, рідко ВІДГОВОРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДГОВОРИ́ТИСЯ, орю́ся, о́ришся, док., розм. Те саме, що відмовля́тися 4. Встала я, кручуся, верчуся, боюся пристати до них, а одговорюватись ніяково (Н.-Лев., III, 1956, 258); — Хто ти такий? — питає його цар. Мишко відпрошується, відговорюється і так і сяк (Калин, Закарп. казки, 1955, 133); Тимоха дуже було часто гроші бере в батька, а той, не вміючи одговоритись.., дає йому, скільки він забажає (Кв.-Осн., II, 1956, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 570.

Відговорюватися, рююся, єшся, сов. в. відговоритися, рюся, ришся, гл. Отговариваться, отговориться, отвѣчать, отвѣтить. Була слава, була слава, стали й поговори…. я за славу сама стану, та й одговорюся. Мил. 75.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 209.