ВІДБРІХУВАТИСЯ

ВІДБРІ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДБРЕХА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся, док., розм. Виправдовуватися за допомогою брехні. Не буду вже нічим одбріхуватись, а тільки скажу, що я сама не знаю, як я могла так довго не писати до Вас (Л. Укр., V, 1956, 80); Дорогою разів зо три мене спиняли, а я все відбріхувалась та йшла (Шиян, Партиз. край, 1946, 106); Брехнею не відбрешешся (Номис, 1864, № 6796); Хівря не вміла ні одказати, ні одбрехатись (Григ., Вибр., 1959, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 558.

Відбріхуватися, хуюся, єшся, сов. в. відбрехатися, шуся, шешся, гл. Отдѣлываться ложью, оправдываться, оправдаться при помощи лжи, вывернуться изъ бѣды ложью. Прийшовши додому, тяжко їй було відбріхуватись перед матір’ю, що не принесла ягідок; бо зроду не брехавши ні в чім, не знала як і викрутитись. Кв. І. 45. Брехнею не відбрешешся. Ном. № 6796.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 205.