ВОЛОВИЙ

ВОЛО́ВИЙ, а, е. Прикм. до во́ло.

ВОЛО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до віл. Він стільки пісень знає, що й на воловій шкурі не списав би (Номис, 1864, № 12437); В сінях у .. котлі варили [столярі] карук із волових жил (Фр., IV, 1950, 209); // Який складається з волів. Пустивши коні тюпака [тюпцем], Дикун майже на верству відірвався від волового обозу (Добр., Очак. розмир, 1965, 280); Волове стадо; // У якого впрягають волів. Повалили гайдамаки, Аж стогне діброва, Не повезли, а на плечах Чумацькі волові Несуть вози (Шевч., І, 1951, 105); Воловий плуг; // Пригот. з м’яса вола. Волова печеня могла б його ослаблений організм відразу вбити (Фр., II, 1950, 329); // Вигот. з жил вола. Той Прометея нащадок, дотепний до струн найдорожчих, руки до крові скалічить об струни незграйні волові (Л. Укр., І, 1951, 190).

2. перен. Надзвичайно міцний, сильний. У нього міцні руки і волові жили (Кач., II, 1958, 11).

◊ Воло́ве о́ко (очко): а) найменший розміром співочий птах, який водиться на Україні. Навіть не віриться, що така красива, сильна пісня виходить з грудей однієї з найменших пташок нашої фауни — волового очка (Веч. Київ, 8.ІІІ 1958, 4); б) (Aster Amellus) польова айстра.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 727.

Воловий, а, е. Воловій, бычачій. Що він загадав тобі — на воловій шкурі не списати. Ном. № 5604. Треба мені волового воза. Мил. 95. Волове око, очко. а) Птица крапивникъ, Troglodytes parvulus. б), Насѣк. Hipparchia Hyperanthus. Вх. Пч. І. 6. в) также волові очі. Раст. полевая астра, Aster amellus. воловий язик. Раст. собачій корень. a) Anchusa officinalis L. ЗЮЗО. І. 111. б) Cynoglossum officinale. ЗЮЗО. І. 120. в) Symphytum officinale L. ЗЮЗО. I. 138.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 250.