ВИЯВЛЯТИ

ВИЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ЯВИТИ, влю, виш; мн. ви́являть; док., перех. 1. Показувати, робити явним, помітним (почуття, стан, наміри і т. ін.). — Навіть тоді, коли хлопці підіймали бучу, Галя виявляла охоту взяти найближчу участь у ній (Вас., І, 1959, 154); Мати ж — вона зітхала й журилася, та нікому не виявляла свої гризоти (Март., Тв., 1954, 240); Він знав, що ми завтра вранці від’їздимо, і хтів наостанці виявити до нас свою прихильність (Досв., Вибр., 1959, 99); Партійна та комсомольська організації на заводі спрямували хлопця, дали йому можливість виявити свій хист і потяг (Ле, Право.., 1957, 232); // Виражати, передавати почуття, стан, наміри і т. ін. певними зовнішніми ознаками, проявами. Вся невелика фігура його була розтріпана, виявляла переляк, неначе він тільки що вирвався з рук якогось страховища (Коцюб., І, 1955, 34); Лукія мовчала. Все її бліде обличчя з червоними очима, з тонкими тремтячими губами, виявляло велику борню душевну (Гр., І, 1963, 393); Жодним.. необережним жестом не виявила [Желізнякова] своїх почуттів (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 73).

◊ Ви́явити себе́ ким — показати, відкрити свої здібності, позитивні якості або недоліки в чому-небудь. Чотирнадцятилітній Коля виявив себе прекрасним розвідником (Шер., Молоді месники, 1949, 23).

2. Розповідати про що-небудь, висловлювати щось. Вона постерігала, що треба виявити таку думку перед Леонідом Семеновичем, щоб підійти під його напрямок (Н.-Лев., IV, 1956, 83); Не моїм слабким голосом виявити мирові про той закуток щастя, де краса світова побраталася з тихим спокоєм, де чарівна врода заручилася з незвичайним дивом! (Мирний, IV, 1955, 315); // Розповідаючи, зізнаючись, робити відомим що-небудь. [Зінька:] Мовчіть, мамо!.. все виявлю, все!.. Привселюдно виявлю! (Кроп., II, 1958, 43).

3. Шукаючи, знаходити. Кряжі гірські виявляли [океанологи] під водами океану (Гончар, Тронка, 1963, 198); Дехто [з дівчат] таки прорвався на пароплав, і їх виявили тільки в Одесі (Кучер, Чорноморці, 1956, 150); // Викривати кого-, що-небудь. Доводиться бути дуже обережним, не виявляти себе, хоч так часом кортить освітити, як слід, факти (Коцюб., III, 1956, 170); Коли дійсно, як хто, може, підозріва, він сам украв коняку, то вже б розслідування виявило (Головко, II, 1957, 58); // Перевіривши що-небудь, установлювати якийсь факт. Вона перерахувала куверти і, виявивши, що все зійшлося точно, полегшено зітхнула (Собко, Справа.., 1959, 5); Денис оком знавця оглянув німецький міномет і, виявивши, що він непошкоджений, наказав братові: — Зривай плиту. Перенесемо (Гончар, І, 1954, 238).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 547.

Виявляти, ля́ю, єш, сов. в. виявити, влю, виш, гл. Обнаруживать, обнаружить, открывать, открыть, показывать, показать, появлять, появить. Юдихва виявила його капості перед Ксерксом. Ном. № 3559.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 202.