ВИЧИНЮВАТИ

ВИЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш і ВИЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ЧИНИТИ, ню, ниш, док., перех. Піддаючи сиру шкуру спеціальній обробці, робити її придатною для використання. Знайшлися серед них і чинбарі, які досить уміло вичиняли смушки з овечих шкур (Іщук, Вербівчани, 1961, 408); — Прийшлося чинбаря наняти, сяк-так вичинили їх [шкури] уже по-нашому та спродали за якийсь там безцінок (Мирний, І, 1954, 222); — Вичинимо, буде добра шкура, а гостеві — смачне смажене, — говорив Мар’ян (Чорн., Потік.., 1956, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 538.