ВИЦВІТАТИ
Значення вицвітати це
ВИЦВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЦВІСТИ, іту, ітеш, док. 1. тільки 3 ос. Втрачаючи попереднє забарвлення, набувати невиразного, нерівного кольору; линяти. Чорнило вицвітає від часу, повітря і сонця (Скл., Орл. крила, 1948, 42); Вона бачила, що сорочка й шаровари в його приношені, з латками, що червоний пояс вицвів, прибілів (Вовчок, Вибр., 1946, 162); Очі, що були колись схожі на сизувато-синій тернослив, втратили свою голубизну, вицвіли (Цюпа, Назустріч.., 1958, 279).
2. перен. Ставати змарнілим, зблідлим, зів’ялим.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 535.
вицвітати Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
fade | выцветать |
вицвітати Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
vytsvitaty | vytsvitaty | vytsvitaty |
вицвітати Рід - дієслово, недоконаний вид
вицвітати Словоформи слова
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вицвітаю | вицвітаємо |
2 особа | вицвітаєш | вицвітаєте |
3 особа | вицвітає | вицвітають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вицвітатиму | вицвітатимемо |
2 особа | вицвітатимеш | вицвітатимете |
3 особа | вицвітатиме | вицвітатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вицвітав | вицвітали |
Жіночий рід | вицвітала | |
Середній рід | вицвітало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вицвітаймо | |
2 особа | вицвітай | вицвітайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вицвітаючи | |
Минулий час | вицвітавши |
вицвітати Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
9 | 4 | 5 |
вицвітати в англійській розкладці - dbwdsnfnb
Цитати української літератури з використанням слова вицвітати
"Місяць був ясний і блискучий, як золотий турецький ятаган, на якого хукнули парою і насухо протерли оксамитом, потім став тужавіти, вицвітати і з золотого зробився білий"Тютюнник Григорій Михайлович - Вир