ВИТУПЦЬОВУВАТИ

ВИТУПЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТУПЦЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. і неперех., розм. 1. Іти або танцювати дрібними кроками. За стіною Парася невпинно витупцьовувала модний чарльстон (Епік, Тв., 1958, 79).

2. тільки док. Багато пройти або багато часу пробути на ногах, переходячи з місця на місце. Оце восени буде понад тридцять років, як людям пошту ношу. Ви ж тільки уявіть собі, скільки кілометрів витупцював я оцими ногами, га? (Коп., Земля.., 1957, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 521.

Витупцьовувати, вую, єш, гл. Топать ногами, сѣменить ногами. (Півень) витупцьовує, витупцьовує дриґульками, ніби й справді танцює. Сим. 212. Хата, 200.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 195.