ВИТРІЩАТИСЯ

ВИТРІЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ТРІЩИТИСЯ, щуся, щишся, док., розм. 1. Широко розкриватися (про очі). Витріщаються підсліпі очі, уздрівши перед собою польову квітку (Мирний, IV, 1955, 296).

2. Широко розкривати (очі). Маленьку хвилинку економ дивився на хлопця мовчки,.. далі червоніє і люто витріщається: — А корови, корови де твої, чортове іродча! (Вас., II, 1959, 54); Рушила [Ольга] заглянути в вікно, але на півдорозі поточилася, зів’яло витріщилася розкритими зіницями і так застигла (Кач., II, 1958, 65); // на кого — що. Втуплюватися в кого-, що-небудь поглядом, широко розкривши очі (від здивування, гніву, жаху і т. ін.). Капрал якусь мить дурнувато витріщався на Косачова, потім поступово почав набирати бундючного вигляду (Збан., Між.. людьми, 1955, 45); Він повернув раптом голову до людей і витріщився на них страшно (Коб., II, 1956, 194); Якось один із атагасів.. несподівано витріщився на хлопця у великому подиві (Гончар, Таврія.., 1957, 108).

3. рідко. Виставлятися, виднітися з чого-небудь. У побиті вікна не світ заглядає, а на світ витріщилося ганчір’я з вікон (Мирний, IV, 1955, 249); В найдальшім куті острова висока гора шпилем подралась до неба… У сій-то горі з-під кручі, неначе скеля, витріщились кілька печер (Стор., І, 1957, 398).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 519.

Витріщатися, щаюся, єшся, сов. в. витріщитися, щуся, щишся, гл.

1) Вытаращивать, вытаращить глаза, пялить глаза, смотрѣть, выпуча глаза. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Ном. № 6598. Як би все витріщилось на мужика, що йому буде, то вмер би з ляку. Ном. № 1307.

2) Выставляться, выставиться (объ обнаженномъ тѣлѣ). З дірки голе коліно витріщилось.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 194.