ВИСТРИГАТИ

ВИСТРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СТРИГТИ, ижу, ижеш, док., перех. 1. Зрізувати ножицями або машинкою волосся, вовну й т. ін. Вона зціпила зуби, взяла в руки ножиці і почала ніби вистригати вузлики на сукні (Н.-Лев., II, 1956, 99); Тимко не став чекати, пішов шукати санітарів. Вони скинули з нього шапку, вистригли навколо рани волосся і змазали йодом (Тют., Вир, 1964, 497); // Позбавляти волосся, вовни, стрижучи. Вистригти вівцю; Вистригти латку на голові.

2. тільки док. Постригти, перестригти багатьох, усіх.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 502.

Вистригати, гаю, єш, сов. в. вистригти, жу, жеш, гл.

1) Выстригать, выстричь.

2) Только сов. в. Остричь всѣхъ. Одбірають на росколи овець…. і стрижуть. Вистригти, випускають. О. 1862. V. Кух. 33.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 190.