ВИСТАВЛЯТИ

ВИСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́СТАВИТИ, влю, виш; мн. ви́ставлять; док., перех. 1. Виймати що-небудь вставлене, укріплене (вікно, раму, двері і т. ін.). Микола.. виставив вікно, поставив його коло стіни і поліз у кімнату (Н.-Лев., II, 1956, 202).

2. Забираючи звідки-небудь, ставити назовні. Бджоли облітались, і дід з Дмитром урочисто заносять вулики в омшаник — хай там постоять тижнів зо два, а потім їх зовсім можна буде виставляти (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 269); На моєму столі, потіснивши книги й письмове приладдя, він [Разуєв] виставляє дюжину.. банок з медом, сметаною, варенням (Логв., Давні рани, 1961, 39); Дерев’яні меблі.. протягом зими покололися. Тоді Ладишко їх виставив і купив собі металеві (Руд., Остання шабля, 1959, 188); // Ставити назовні, приладновуючи для чого-небудь. Пастку виставили на кризі, недалеко від шхуни (Трубл., І, 1955, 174).

3. перен. Проганяти, виводити, випроваджувати кого-небудь, примушувати піти (з приміщення, двору і т. ін.). Гаркуша, роз’ярившись, поспішив виставити Тимоху за двері (Гончар, Таврія.., 1957, 36); Начальник табору виставив полоненика за ворота разом з папірцем (Ю. Янов., II, 1954, 62).

4. Висувати що-небудь звідкись або з-за чогось. В віконця з будок виглядали [троянці] І носа вон не виставляли, Шептались і люльки тягли (Котл., І, 1952, 215); Тут Емене не витримала,.. виставила голову з-за дерева (Коцюб., І, 1955, 286); // Випинати що-небудь. Їжак скрутився в клубок і виставив гострі голки (Коп., Як вони.., 1948, 9); Стрілець обережно зробив два кроки вперед і, виставивши гвинтівку, запитав: — Пропуск? (Трубл., І, 1955, 48).

5. Поміщати що-небудь у певному місці для публічного показу або для огляду. Харчували нас [шевців] добре, бо ми майже щодня виставляли на лутку вікна новенькі чоботи (Чаб., Катюша, 1960, 78); — З вашого, Григорію Тарасовичу, коня треба б негайно здерти шкуру, напхати соломою й виставити в музеї. Це — феноменальне явище (Довж., Зач. Десна, 1957, 46); // Показуючи що-небудь, привертати увагу до чогось. Олеся танцювала.., виставляючи напоказ пальці, обсаджені золотими перснями (Н.-Лев., III, 1956, 102); І саме тому, що вона не виставляла тих сліз напоказ, зворушили вони його до глибини душі (Вільде, Сестри.., 1958, 397); А Сафар мовчки виставляв усі Настині принади: спритно розплів їй косу — і волосся вкрило її аж до п’ят каштановим шовковим плащем (Тулуб, Людолови, І, 1957, 225).

6. Показувати, здійснювати на сцені виставу. Трупа П. Саксаганського з великим успіхом виставляла "Лимерівну" [Панаса Мирного] (Рад. літ-во, 6, 1957, 84); — Ви таки думаєте виставляти п’єсу? — обізвався Абдураїм (Коцюб., II, 1955, 137); Скілько разів доводилося нам милуватися.. Вашим [братів Тобілевичів] талановитим хистом виставити на кону кожну п’єсу так, що вона била у вічі справжнім життям (Мирний, V, 1955, 387).

7. Виділяти, висувати кого-небудь із свого середовища для виконання певного завдання, участі в чомусь. Звечора радилися — кому йти [на жнива]; цілою громадою вибрали й щось шепталися. На ранок виставили дванадцять чоловік, та все здорових (Мирний, IV, 1955, 246); Коли вона [радикальна партія] виставила двох кандидатів своїх і кандидатура їх потверджена, то се таки щось та значить (Л. Укр., V, 1956, 35); // Посилати на бій або змагання (військо, окремі команди, поодиноких видатних осіб і т. ін.). Тож посила [Еней] зробить умову, Як завтра виставляти рать (Котл., І, 1952, 282); На початку війни Росія змогла виставити проти Наполеона три армії (Іст. УРСР, І, 1953, 401); Я зупинився. "Знаєш що, — сказав переслідувач, — я тебе, рисака, виставлю на крос! Такі ноги дурно пропадають!" (Ю. Янов., II, 1954, 18); * Образно. Народ виставляв на бій з лихом своїх бійців, мужніх і відважних, таких, як Кармелюк, Довбуш і Шевченко (Чаб., Шляхами.., 1961, 123); // Ставити для охорони, вартування (дозори, пости і т. ін.). Піхота.. тепер вже не виходила з шанців. Виставляли дозори та облягалися спати (Смолич, Мир.., 1958, 156); "Побратими" нашвидку виставили на всіх підступах до Борислава охоронні пости (Кол., Терен.., 1959, 65).

8. Проголошувати, оголошувати вимоги, принципи і т. ін.; пропонувати що-небудь для прийняття, визнання. Всім і кожному відомо, що буржуазні політикани скрізь і завжди виставляють перед народом всякі лозунги, програми і платформи для обману народу (Ленін, 11, 1949, 291); В "Бранді" Ібсен намагався виставити тезис — "Все, або нічого", — людина не повинна жити компромісом (Вітч., 5, 1956, 159); Думка, що доріжку до троянди уторовує той, хто її прищепив, Павлові не подобалася, бо проти такого претендента він не міг виставити свої права (Томч., Готель.., 1960, 36).

9. Проголошувати, показувати кого-небудь якимсь або кимсь. А Галя — Галя радіє, не дивлячись на те, що мати її перед Василем такою [дурною] виставляє (Мирний, IV, 1955, 77); Попи не годні нічого подіяти, хоч Охримовича і мене виставляють яко безбожників і ворогів церкви (Стеф., III, 1954, 245); Він оберігав від інших внутрішній світ чистих почуттів і вважав, що найкращий спосіб для цього — виставляти себе гіршим, ніж був насправді (Багмут, Опов., 1959, 55); // Зображувати, змальовувати кого-, що-небудь засобами мови (на письмі або в розмові). Кравченко вже щось написав.. Каже, що й мене там виставив (Коцюб., III, 1956, 174).

10. Вписувати в що-небудь, проставляти в чомусь (у журналі, відомості і т. ін.). Виставити оцінки за чверть.

◊ Виставля́ти на по́сміх — робити так, щоб хто-небудь став об’єктом висміювання. Вона [баронеса] мене ще в ярмо запрягає, на посміх людський виставляє! (Л. Укр., III, 1952, 547).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 499.

Виставляти, ля́ю, єш, сов. в. виставити, влю, виш, гл.

1) Выставлять, выставить. На базарі солодкий мед виставляла. Макс. Язик белькне та в кут, а спину виставляють, б’ють. Ном. № 1122.

2) Уставлять, уставить. Ввесь стіл виставив цяцьками.

3) Ставить, поставить на видъ. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Ном. № 13952. — перед очі. Представлять, представить на усмотрѣніе.

4) Устраивать, устроить, выстроить, соорудить. Виставити хату.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 189.