ВИСМАЛЮВАТИ

ВИСМА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СМАЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Дуже припікаючи, висушувати, випалювати (про сонце, вогонь). Сонце висмалює нектар, бджола люто бринить, в’ється, на ніжках пилку обмаль… (Горд., І, 1959, 385).

2. розм. Випалюючи, витрачати (цигарку, тютюн і т. ін.). — Знаєте що? — звернувся до мене Пищимуха: — Після вашого ситого обіду та ще висмаливши цигарку, — у роті аж горить! (Мирний, IV, 1955, 368); Прийшов додому. Ліг, не повечерявши. Повен кисет махорки висмалив до ранку (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 490.

Висмалювати, люю, єш, сов. в. висмалити, лю, лиш, гл. Выжигать, выжечь.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 187.