ВИПУСКАТИ

ВИПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПУСТИТИ, ущу, устиш, док., перех. 1. Давати можливість або дозволяти кому-, чому-небудь іти, виходити, виїздити, вилітати і т. ін. звідкись, кудись. Ще не встало сонце, а вже скрипнули ворота, випускаючи віз у поле чи до лісу (Хотк., І, 1966, 127); Через кожні два-три дні його випускали на невеличке подвір’я, обгороджене дерев’яним парканом (Донч., III, 1956, 281); Скоро наші старі вже поснули, я випустила Катрю з хати (Вовчок, I, 1955, 198); Буває випустиш оце їх [голубів] надвечір, а вони на радощах підуть угору такими гвинтами, що ледве мріють у небесах (Гончар, Таврія.., 1957, 17): // Виганяти куди-небудь (про худобу, птицю). — За віщо ж він Секлетину бив? — За те, що не доглянула індичат та рано випустила пастись (Мирний, IV, 1955, 337); Випустив воли з загороди до колодязя (Головко, І, 1957, 258); // Давати змогу виходити, витікати звідки-небудь (димові, газові, рідині і т. ін.) або видихати (повітря, дим). Віддувався, випускав [тюлень] повітря з грудей, бризкаючи краплинами (Трубл., І, 1955, 141); Виймає отаман з рота люльку, випускає, вгору дим (Стельмах, II, 1962, 84): — Ви що тут бешкетуєте, як розбишаки! Став випустили! — закричала вона, подаючись усім станом вперед (Панч, Гомон. Україна, 1954, 25); // Переставати тримати шо-небудь. Але рука безвладно випускає перо, — бо повстає в моїх очах Жіноча постать, як ламка крижинка… (Рильський, І, 1956, 86); Загляділа чужу людину, засоромлено випустила з рук ліщину (Вас., Вибр., 1950, 30).

◊ Ви́пустити ду́шу (кишки́) — вбити. [Василь:] Так ти й дасися йому душу з тіла випустити? Певне будеш оборонятися (Мирний, V, 1955, 106); — Ти ще мені щось скажи. Я з тебе льотом кишки випущу! (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 185); Випуска́ти (ви́пустити) ку́лі (снаря́ди і т. ін.) — стріляти. Шпигун випускав кулю за кулею, ховаючись після кожного пострілу за двері (Донч., III, 1956, 336); Блаженкова обслуга.. знову, замість п’яти мін, випустила сім (Гончар, ІІІ, 1959, 276); Випуска́ти слова́ на ві́тер — говорити безвідповідально. Відомо всім, що Пронька не звик випускати слова на вітер (Донч., VI, 1957, 17); Не випуска́ти з оче́й кого, що — пильно дивитися на кого-, що-небудь, стежити за ким-, чим-небудь. Вона що-небудь робить, а він, підперши руками кучеряву голову, не випускає її з очей (Вовчок, І, 1955, 99); Не випуска́ти з рук чого — весь час, постійно займатися якоюсь справою. Останніх три тижні він не випускав пензля з рук (Шиян, Гроза.., 1956, 689); Це вже мені так на роду написано, від народження до смерті меча з рук не випускати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 425).

2. Повертати свободу, звільняючи з ув’язнення, з-під арешту і т. ін. [Маруся:] Як буде мій Юсуф паша.. до мечеті виїжджати,.. То буду я з матір’ю до темниці приходжати, Темницю відмикати, Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати (Н.-Лев., II, 1956, 460); Та вже його, тіточко, відтіль [з холодної] випустили, сам справник приїжджав та й випустив (Кв.-Осн., II, 1956, 272); Спіймала поліція облизня і змушена була Дениса випустити на волю (Цюпа, Назустріч.., 1958, 118).

3. Виробляти, виготовляти що-небудь. Завод.. спеціалізувався на виробах з кори коркового дерева. Він випускав ізоляцію для суден, рятувальні прилади.. та звичайний корок для пляшок (Смолич, V, 1959, 609); Так, статор можна зварити, а зваривши його, можна випустити турбіни майже на півроку раніше (Собко, Біле полум’я, 1952, 148); // Видавати, публікувати твори, газети і т. ін. Випускаю оце в люде другого "Кобзаря" свого (Шевч., І, 1951, 374); Треба нам поспішати, бо час проходить швидко, а випускати книжку на весну незручно (Коцюб., III, 1956, 375); // Видавати в обіг. Випустити позику.

4. Завершувати навчання кого-небудь у школі, технікумі, вузі і т. ін., надаючи певні права і звання. Випускати спеціалістів для промисловості.

5. тільки док. Виключити, викреслити з тексту. Я думаю внести одну поправку: чи не краще випустити зовсім сцену Люби з Крицьким в 1-му акті? (Л. Укр., V, 1956, 204); Зіпсували мені цілу одну новелу, бо випустили цілу сторону (Стеф., III, 1954, 229).

6. Виставляти, висувати шо-небудь назовні. Часом він [барс] випускав довжелезні білі кігті (Трубл., II, 1955, 119); Накривав [Матвій] голову брилем, випускав сіру, просяклу потом і сіллю сорочку поверх штанів (Юхвід, Оля, 1959, 72); Дивись, як коси випустила! (Мирний, І, 1954, 265); // Видовжувати, розширювати (одяг) за рахунок матерії, що є в швах, складках.

7. Утворювати при рості колосся, пуп’янки і т. ін. Старе листя спадає, молоде наростає.., зерно гниє в землі, випускаючи парость (Коцюб., II, 1955, 275); Берізки на кладовищі вже випустили ясно-зелене, шовково-ніжне листя (Дмит., Розлука, 1957, 287).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 465.

Випускати, каю, єш, сов. в. випустити, щу, стиш, гл.

1) Выпускать, выпустить, отпускать, отпустить. Суд не заклика, та й не випуска. Ном. № 7372. То буду я до темниці прихождати, темницю відмикати, вас всіх, бідних невольників, на волю випускати. АД. І. 232. Так не випустять, не почастувавши. Г. Барв. 186.

2) Выставлять, выставить, высовывать, высунуть. Морське чудерство одну губу випустило. Мнж. 35. Стьонжку з сорочки червону випустить. Г. Барв. 103.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 180.