ВИПАРОВУВАТИ

ВИПАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПАРУВАТИ, ую, уєш, док. 1. перех. Виділяти в повітря рідину, вологу та ін., що перетворилися в пару, перейшли в газоподібний стан. Злущений грунт менше випаровує вологи (Зерн. боб. культ., 1956, 28); Явір, гірчак, конопельки .. випаровували дражливі, запаморочливі пахощі (Горд., Дівчина.., 1954, 190).

2. неперех. Те саме, що випаро́вуватися. В пору, як Пес гарячіший стає і розжеврює сонце, Як випаровують води і кров стискається в жилах,.. Всупереч світові, Ніл зустрічає тоді свою зиму (Зеров, Вибр., 1966, 365); Коли б у ту душу трохи більше світла, то й фальш випарувала б з неї, як туман з долини, коли заглянуть туди промені сонця (Вільде, Сестри.., 1958, 397).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 448.

Випаровувати, вую, єш, гл. Испаряться. Вода у болоті раз-у-раз випаровує. Дещо.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 175.