ВИМРІВАТИ

ВИМРІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ВИМРІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МРІЯТИ, ію, ієш, док., перех. Виношувати у думці, у мріях; створювати в уяві. Радість прийшла несподівана і зовсім не тоді і не так, як вона вимрівала (Вас., І, 1959, 283); У себе, на семінарійній лаві,.. він вимріював майбутню любов (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 58); Я не годна бути для вас такою, якою вимріяла собі ваша душа (Коб., III, 1956, 229); Там канали такі, що і вимріять в казці не міг (Гірник, Друзі.., 1953, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 437.