ВИМОТУВАТИСЯ

ВИМО́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́МОТАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Мотаючись, витягатися з чого-небудь, звідкись. * Образно. А справи — як та нитка з клубка, вимотуються щодня (Ле, Міжгір’я, 1953, 22).

2. перен. Знесилюватися, виснажуватися, перебуваючи в безперервній дії, роботі, напруженні і т. ін. [Адмірал:] Я тут з капітаном думаю про судьбу наших моряків. Вимотались вони (Корн., І, 1955, 54); За час переходів усі вже так вимотались, що й од вітру падали (Баш, На землі.., 1957, 51).

3. Розмотуючи що-небудь, звільнятися. Галина, вимотавшись із теплої хустки, поправляла коси (Колг. село, 16. І 1955, 4); * Образно. [Писар:] Опутав я сього Рябину так, що не його голови потрібно, щоб із тих пут вимотатися (Фр., IX, 1952, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 436.

Вимотуватися, туюся, єшся, сов. в. вимотатися, таюся, єшся, гл.

1) Выматываться, вымотаться.

2) Выпутываться, выпутаться изъ бѣды. Де треба вимотатись, то такого туману впре, що й наймудрішого…. одурить. Св. Л. 262.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 172.