ВИЛУПЛЮВАТИСЯ

ВИЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВИ́ЛУПИТИСЯ, иться, док. 1. Прокльовуючи шкаралупу, пробиваючи оболонку, виходити з яйця. Одні [пташенята] вже вбираються в пух, а ті лише вилуплюються, пробиваються дзьобиками з шкаралупки до цього світу (Гончар, Тронка, 1963, 31); Був собі горобець.. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів (Л. Укр., III, 1952, 480); — Сьогодні пурхає [метелик] над лугом, а завтра покладе на листочку яєчка, і з них вилупиться ненажерлива гусінь (Донч., VI, 1957, 475); // перен., зневажл. Народжуватися. [Вареник:] Що за народ такий вилуплюється! Совісті, що називається,.. ані на макове зерно (Кроп., II, 1958, 195).

2. розм. Широко розкриватися, витріщатися (про очі); //Дивитися на кого-, що-небудь широко розкритими очима. — А чоловік є? — вилупилась на неї ще молода несолонська вдова Вітка (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 383).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 425.

Вилуплюватися, лююся, єшся, сов. в. вилупитися, плюся, пишся, гл.

1) Выйти изъ яйца. Як вилупляться гусята або каченята, то, щоб здорові росли, гніздо і шкалярущу виносять на воду. Ном. № 288.

2) Родиться, выйти (презрительно). Жав уродитися чоловік, та вилупивсь чорт. Ном. № 2917.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 168.