ВИКОЛУПУВАТИ

ВИКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОЛУПАТИ, аю, аєш, док., перех. Колупаючи, витягати, виймати що-небудь. Йому було приємно, що всі дивились, як він кусав пиріг і виколупував пальцем з середини сливи (Коцюб., II, 1955, 280); Він виколупав з зубів застряглу крихту (Досв., Вибр., 1959, 224); // Колупаючи, робити виїмку в чому-небудь. Ножиком я став виколупувати в стіні заглибини, куди б могла стати нога (Донч., V, 1957, 194); Потім тітка Саша вийняла на паркеті дощечку, виколупала там ямку ножем і запхнула туди радянські документи (Ю. Янов., І, 1958, 359).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 410.

Виколупувати, пую, єш, сов. в. виколупати, паю, єш, виколупнути, ну, неш, гл. Выковыривать, выковырять. Хоч із-за нігтя виколупни, та дай. Ном. № 2691.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 163.