ВИДИВЛЯТИСЯ

ВИДИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́ДИВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. ви́дивляться; док. 1. Пильно дивитися куди-небудь протягом якогось часу. Увечері почали люди сходитись. Яків стояв за тином, прихилившись, видивлявся. Все то йшли більше жінки — її подруги (Мирний, IV, 1955, 58); Доходило до того, що Микита, ідучи на побачення до дівчини, довго видивлявся обабіч (Ю. Янов., І, 1958, 519); // Пильно придивлятися, спостерігаючи, відшукуючи кого-, що-небудь. Він хотів конче дізнатися, хто по ночах тиняється попід чужими вікнами і видивляється, чи підслухує, що люди роблять (Чорн., Визвол. земля, 1950, 208); В своєму селі ніхто не пішов за нього, то він десь аж за Десною видивився собі красуню (Збан., Єдина, 1959, 130).

2. на кого. Втупивши очі, дуже пильно і уважно дивитися. Молодий осаул приязно вислухав дозорця, видивляючись на Семена та на його товаришів у повечірній сутіні (Ле, Побратими, 1954, 24); Вояк витріщеними очима видивився на Спориша, як на чоловіка, у якого не всі дома (Фр., II, 1950, 282); — Ой, щось воно тут не те! — пильно видивившись на матір, вигукнула Вутанька (Гончар, Таврія.., 1957, 438).

3. тільки недок. Дивитися на себе, розглядати своє відображення в чому-небудь. [Никодим:] Чи тобі, Марино, не сором біля дзеркала крутиться? Хіба ти ще не надивилася на себе! Робота стоїть, а ти видивляєшся! (Тоб., І, 1960, 435); В хаті Бондариха одягнулася в святешне вбрання, довго видивлялася в дзеркало, аж сама себе докоряти почала (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 243).

◊ Ви́дивитися о́чі — ослабити, зіпсувати зір, дуже довго і пильно дивлячись на кого-, що-небудь. [Пашка:] Як одягне [Михайло] жупан, та дорогим поясом підпережеться, та сиву шапку набакир, — і очі б видивилась! (Стар., Вибр., 1959, 155); Звідки ті бійці, Хлопці-молодці, Що дівчата до півночі Видивились карі очі На околиці? (Мал., І, 1956, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 386.

Видивлятися, ляюся, єшся, сов. в. видивитися, влюся, вишся, гл. Рассматривать, разсмотрѣть. Буде цілий день видивляться на коня. Харьк. г. Скрізь ми там видивилися. Зміев. у.

2) Вперять, вперить глаза. Чого ви отце так видивились на мене? Федьк. Така (гарна), хоч видивись. Ном. № 8447.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 156.