ВИГОЮВАТИСЯ

ВИГО́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИ́ГОЇТИСЯ, оюся, оїшся, док. 1. Виліковуватися, ставати здоровим (після рани, виразки, хвороби і т. ін.). [Текля:] Вона з чиряків ніколи і не вигоюється (Кроп., І, 1958, 412); Третину ув’язнених становили скалічені або хворі люди, що вигоювались тут [у тюрмі] без лікарської допомоги (Досв., Вибр., 1959, 133); Того літа мені було найліпше з ногою і, хто зна, якби не масаж, то, може б, вона і зовсім вигоїлась (Л. Укр., V, 1956, 44).

2. тільки недок. Пас. до виго́ювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 377.

Вигоюватися, гоююся, єшся, сов. в. вигоїтися, гоюся, їшся, гл. Вылѣчиваться, вылѣчиться (отъ ранъ). Аф. 326.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 154.