ВИГОВОРЮВАТИСЯ

ВИГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИ́ГОВОРИТИСЯ, рюся, ришся, док. 1. Говорити досхочу, розповідати, висловлювати все. Сусід Іван.. розповідав не раз, що "Гриць, — каже, — виговориться в неділю на весь тиждень та й цілий тиждень відтак не потребує говорити" (Март., Тв., 1954, 64); Груня ждала, поки мати виговориться, мовчала, щоб не розпалювати (Горд., II, 1959, 212).

2. тільки док., розм. Говорячи, набути навиків до розмови; стати балакучішим. Навіть, коли сватав мене, жодного слова не сказав.. Думала: виговориться, живучи зо мною.. Ні, таким і лишився (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 157).

3. діал. Виправдуватися. — Не бійсь слави, не бійсь слави, Не бійсь поговору, Я за славу сама стану, Ще й виговорюся (Чуб., V, 1874, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 375.

Виговорюватися, рююся, єшся, сов. в. виговоритися, рюся, ришся, гл.

1) Наговариваться, наговориться, все высказать, все сказать. Нехай уже, думаю собі, Горбоносиха трохи виговориться (говірка була несказанно). Г. Барв. 429.

2) Отговариваться, отговориться, оправдываться, оправдаться. Не бійсь слави, не бійсь слави, не бійсь поговору, я за славу сама стану, ще й виговорюся. Мет. 105.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 153.