ВИГНИВАТИ

ВИГНИВА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГНИТИ і рідко ВИ́ГНИСТИ, иє, док. 1. Гниючи всередині, порожніти.

2. Гниючи, цілком знищуватись.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 374.

Вигнивати, ва́ю, єш, сов. в. вигнити и вигнисти, нию, єш, гл.

1) Изгнивать, изгнить, перегнивать, перегнить.

2) Выгнивать, выгнить. Уман. І. 115.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 152.