ВИГАДУВАТИ

ВИГА́ДУВАТИ ¹, ую, уєш, недок., ВИ́ГАДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Думаючи, міркуючи, знаходити якесь рішення, додумуватися до чого-небудь. Втупивши очі у вогонь, Верига сидів перед мечетом і вигадував кару на голову панів (Панч, Гомон. Україна, 1954, 15); Дидона вигадала грище, Еней щоб веселіший був, І щоб вертівся з нею ближче, І лиха щоб свого забув (Котл., І, 1952, 47); Яць вигадав спосіб обходитися зовсім без її помочі (Фр., II, 1950, 227); // Створювати, винаходити що-небудь нове, те, чого раніше не було. Брати у батьківській жили старій оселі,.. Але з-між них один Усе було пісні вигадує веселі (Рильський, Поеми, 1957, 27); Напослідок винайшли дзигарі вежові. Хто й як перший вигадав це диво — незвісно (Коцюб., III, 1956, 7); Мишуня встиг вигадати цілком універсальну машину, Яка рубатиме вугілля (Ю. Янов., II, 1954, 144).

2. Говорити, описувати те, чого немає і не було, створювати в уяві. Правда, Наришкін щодня привозив цікаві вісті, більшість яких сам же він і вигадував, аби лише заспокоїти і розважити царствуючих осіб та жіноцтво (Кочура, Зол. грамота, 1960, 164); Хлопець увійшов у хату та й каже: — Тітко! казав дядько, щоб я оті сухі дрова переносив у хату, бо дощ намочить. Він це навмисне вигадав, щоб попа трохи під піччю провчити (Укр.. казки, 1951, 382); — Ви ще не знаєте мого Вову. Він великий фантазер і мрійник. Як що вигадає, то потім певен, ніби так і справді було (Трубл., І, 1955, 104); // на кого. Говорити неправду, робити наклеп. Розсердились старша й середуща [сестри] та й стали казна-що вигадувать і наговорювать на меншу (Стор., І, 1957, 63); Як скажена собака бігає [Параска] по дворах, по хатах та вигадує на мене таке, що й купи не держиться (Н.-Лев., II, 1956, 16).

3. тільки недок. Виявляти примхи; вередувати. Як почала вигадувати: і те не добре, і се не гаразд, — дайте такого, що й не знаю якого (Сл. Гр.); А там ще як почнуть [дочки] вигадувати свої витребеньки (Н.-Лев., І, 1956, 121).

ВИГА́ДУВАТИ ², ую, уєш, недок., ВИ́ГАДАТИ, аю, аєш, док., перех. Заощаджувати на чому-небудь, скорочувати видатки, шлях, час і т. ін.; намагатися дістати з чого-небудь прибуток, користь. Добре знайома з усіма горішанами, вона з того вигадувала велику користь (Мирний, IV, 1956, 213); — Взяти напрямок ген на той хутірець, що темніє на видноколі, і таким чином вигадати не менш як чотири кілометри (Донч., І, 1956, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 370 - 371.

Вигадувати, дую, єш, сов. в. вигадати, даю, єш, гл.

1) Выдумывать, выдумать, придумать. Дідона вигадала грище. Котл. Ен. І. 23. Глухий не почує, то вигода. Посл. Учені люде вигадали такий струмент, що виміря кожну високість. Ком. І. 14.

2) Только несов. в. Прихотничать, привередничать. Як почала вигадувати: і те не добре, і се не гаразд, — дайте такого, що й не знаю якого.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 151.