ВИВІШУВАТИ
Значення вивішувати це
ВИВІ́ШУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ВИ́ВІСИТИ, ішу, ісиш, док., перех. 1. Вішаючи, розміщати десь, поміщати назовні. Місцями вивішували на списах свитки і запрошували прибулих козаків поснідати (Стор., І, 1957, 398); На ганку товклися люди, а збоку дверей вивішували червоні прапори (Панч, Гарні хлопці, 1959, 60).
2. Вішаючи, виставляти для загального огляду. Стінгазету вивісили в коридорі біля дверей п’ятого класу (Донч., Ю. Васюта, 1950, 116).
ВИВІ́ШУВАТИ2, ую, уєш, недок., ВИ́ВІШИТИ, шу, шиш, док., перех. Позначати, встановлювати напрямок за допомогою віх.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 366.
вивішувати Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
posting | вывешивать |
вивішувати Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
vyvishuvaty | vyvishuvaty | vyvishuvaty |
вивішувати Рід - дієслово, недоконаний вид
вивішувати Словоформи слова
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вивішую | вивішуємо |
2 особа | вивішуєш | вивішуєте |
3 особа | вивішує | вивішують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вивішуватиму | вивішуватимемо |
2 особа | вивішуватимеш | вивішуватимете |
3 особа | вивішуватиме | вивішуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вивішував | вивішували |
Жіночий рід | вивішувала | |
Середній рід | вивішувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вивішуймо | |
2 особа | вивішуй | вивішуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вивішуючи | |
Минулий час | вивішувавши |
вивішувати Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
10 | 5 | 5 |
вивішувати в англійській розкладці - dbdsiedfnb
Цитати української літератури з використанням слова вивішувати
"Бодай виглядало, що там щось хотіли робити насправді, а не просто базікати, вивішувати гасла і марити про брежнєвські ковбасні часи, від яких мене й досі нудило, врешті, як і від сьогоднішніх."Покальчук Юрій Володимирович - Блакитне сонце