ВГИНАТИ
Значення вгинати це
ВГИНА́ТИ1 (УГИНА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВГНУ́ТИ (УГНУ́ТИ) і ВВІГНУ́ТИ (УВІГНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., перех. Прогинати всередину, робити заглиблення в чомусь. — Та й поступав [ведмідь] до гаю, вгинаючи землю під ступою… (Вовчок, І, 1955, 384); Ти чуєш — до бою вступають гармати, І гавбиці люто вгинають мости (Перв., І, 1958, 158); Довілля страв немов аж угинало дубові дошки на столах (Ле, Хмельницький, І, 1957, 317); Червоні торочки шовкової хустки полягли на кришталеву воду і, легесенькі, навіть не ввігнули води під собою (Н.-Лев., І, 1956, 154); // тільки док. Нагнувши, втягнути в плечі (голову). Хлопчик.. угнув голову в плечі — і з розгону — головою Марка в живіт (Вас., II, 1959, 126).
ВГИНА́ТИ2 див. угина́ти1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 307.
вгинати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| vinati | вгинати |
вгинати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| vhynaty | vhynaty | vhynaty |
вгинати Рід - дієслово, недоконаний вид
вгинати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | вгинаю | вгинаємо |
| 2 особа | вгинаєш | вгинаєте |
| 3 особа | вгинає | вгинають |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | вгинатиму | вгинатимемо |
| 2 особа | вгинатимеш | вгинатимете |
| 3 особа | вгинатиме | вгинатимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | вгинав | вгинали |
| Жіночий рід | вгинала | |
| Середній рід | вгинало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | вгинаймо | |
| 2 особа | вгинай | вгинайте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | вгинаючи | |
| Минулий час | вгинавши |
вгинати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |
вгинати в англійській розкладці - dubyfnb
Цитати української літератури з використанням слова вгинати
"А нині! Хто би відважився нині заглянути в його глибінь, підслухати, як перешіптуються старі великани дерева, як стогнуть, коли вихор влетить між їх галуззя і стане вгинати їх корони! Він божеволіє довгими пустими алеями, глузує собі з них і свище…"Кобилянська Ольга Юліанівна - Царівна