БУКВИЦЯ

БУ́КВИЦЯ, і, ж. (Betonica L.). Багаторічна трав’яниста рослина, окремі види якої використовуються для виготовлення ліків, а також як декоративні. Найбільш цікавими.. дикоростучими рослинами є скабіоза кавказька, буквиця великоквіткова (Розв. науки в УРСР.., 1957, 360).

Бу́квиця лі́карська (Betonica officinalis) — поширена на Україні багаторічна трав’яниста рослина з прямим шерстистим стеблом і пурпуровими квітками, зібраними кільцями в пазухах верхніх листків; у народній медицині використовується для лікування дихальних шляхів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 252.

Буквиця, ці, ж. Раст. a) Betonica officinalis L. ЗЮЗО. І. 114. Мил. М. 23. б) — біла. Primula officinalis L. ЗЮЗО. І. 132. Ум. Буквичка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 108.