БИРКА

БИ́РКА¹, и, ж., діал.

1. Однорічна вівця; ярка. * У порівн. Мокра, як бирка, Параска з верещанням кинула кашкета Данилові в обличчя (Ле, Ю. Кудря, 1956, 168).

2. лайл. Про нікчемну, погану жінку. Вона буде мовчати, а він бігатиме по чужих, а він буде любитися з тою биркою, з тою слинявою Настею (Коцюб., І, 1955, 29).

3. Овеча шкура; смушок; // Смушева шапка. А ще на козаку, бідному летязі, шапка-бирка. Зверху дірка (Укр.. думи.., 1955, 73); Будь-який козак волів радніше вийти поміж люди без штанів, ніж без бодай драної бирки на еолові чи в руках… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 23); І припилила зір важка пилюка. На бирки випала, на кунтуші (Мал., Звенигора, 1959, 85).

БИ́РКА², и, ж.

1. Паличка або дощечка, на якій робили нарізки для лічби, підрахунків у господарстві. Очевидно, всі народи спочатку позначали числа зарубками на паличках, які на Русі називались бирками (Наука.., 7, 1964, 21).

2. Невеличка дощечка або металева бляшка з номером або написом, яку прив’язують до шиї тваринам, а також до різних товарів, тари і т. ін. Живці кожного сорту в’яжуть в окремі пучки і прив’язують до них бирки з назвою сорту (Колг. Укр., 7, 1958, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 166 - 167.

Бирка и бирька, ки, ж.

1) Овца.

2) Шкура овечья, мерлушка. Гол. Од. 17.

3) Шапка-бирка. Шапка изъ овчины. А ще на козаку бідному нетязі шапка-бирка, зверху дірка. Мет. 377.

4) Палочка, на которой нарѣзываютъ счетъ чего нибудь, бирка; то же, что карбіж. КС. 1893. V. 277.

5) = Багнітка. Вх. Лем. 391.

6) Сосновая шишка. Харьк. у. Борз. у.

7) Родъ дѣтской игры. ЕЗ. V. 135.

8) Животное: стоногъ, тысячерогъ. Вх. Лем. 391.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 56.

би́рка —

1) давня назва вівці, а також овечої шкіри (звідси шапка-бирка). А ще на козаку бідному не­тязі шапка-бирка, зверху дірка (приповідка); На його чубатій го­лові трималася купа якогось лахміття, що колись іменувалося шапкою-биркою (С. Добровольский);

2) у давнину — паличка з нарізами (карбами), що служила для примі­тивного рахування.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 36-37.