БАТЬКІВСЬКИЙ

БА́ТЬКІВСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до ба́тько 1. Тепер би треба описати Евандра батьківську печаль І хлипання всі розказати, І крик, і охання, і жаль (Котл., І, 1952, 271); // Належний батькові, батькам. Він [Лаврін] був менший син у батька, і все батьківське добро, по українському звичаю, припадало меншому синові (Н.-Лев., II, 1956, 345); Нам тільки б хліба, сонця й волі. Шаноби й пам’яті в живих Та на батьківськім орнім полі Пісень хмільних і вікових (Мал., II, 1956, 163).

Ба́тьківська ра́да; Ба́тьківський коміте́т — виборний орган при школах, дитячих садках та інших дитячих закладах. Другого дня Женя з першої парти розповіла мені все, що говорили про мене на батьківській раді (Сміл., Сашко, 1957, 17).

∆ Ба́тьківська росли́на — рослина з чоловічими квітками. Коли на батьківських рослинах достиг пилок, а на материнських з’явились жіночі квітки, юннати провели штучне запилення (Колг. Укр., 3, 1956, 9).

◊ На ба́тьківських, жарт. — пішки. Було й замочу ноги, і захолоджу, а кочу на батьківських до дітей по селах та на місто (Барв., Опов.., 1902, 504).

2. Власт. батькові, батькам (у 1 знач.); пройнятий любов’ю, ніжний. Він запускав пальці в пухнату вовну або з батьківським почуттям брав на руки ягня — і дух полонини віяв тоді над ним та кликав у гори (Коцюб., II, 1955, 334); За плечі рукою обняв його [Сергійка] кулеметник і любовно з батьківською ласкою глянув на хлопця (Головко, І, 1957, 353).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 112.

Батьківський, а, е. = Батьків. Приблудився к батьківському двору. Чуб. I. 174. Батьківські. Ноги. Говоритъ въ насмѣшку: приїхав батьківськими (кіньми), т. е. тѣми, которыя получилъ отъ отца = Ногами. Батько приїхав тройкою коней і бричка. — Хиба батьківськими? сміється дядько. Грин. І. 115.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 33.