БАЛАМКАТИ

БАЛА́МКАТИ, аю, аєш, недок., діал.

1. Бити в дзвін; дзвонити. На дзвіниці.. монотонне баламкав одинокий дзвін (Гжицький, У світ.., 1960, 11).

2. Недбало махати. А впорожні йшла [Улянка] помалу, човгаючи ногами і безсило баламкаючи руками (Л. Укр., III, 1952, 664).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 94.

Баламкати, каю, єш, гл. Протяжно звонить въ одинъ колоколъ. Шейк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 24.