ЯРИННИЙ

ЯРИ́ННИЙ, а, е, рідко.

1. Прикм. до ярина́.

2. Який розвивається ранньою весною (про листяні дерева). Зеленим димом пойнялися яринні ліси над Дінцем (Донч., IV, 1957, 147).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 648.

Яринний, а, е.

1) Яровой.

2) О деревьяхъ: всякое лиственное дерево, кромѣ поздняго дуба. Яровий ліс. Лохв. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 541.