ЯЗИЧНИК
Значення язичник це
ЯЗИ́ЧНИК, а, ч.
1. Той, хто визнає язичество; ідоловірець. Слов’яни до Х ст. були язичниками (Іст. СРСР, І, 1956, 35); У перші віки християнства язичники так не лютували проти християн, як у ту годину шляхта знущалась, мордувала і карбувала своїх братів (Стор., І, 1957, 163); *У порівн. Смерть — це було єдине, чого він завжди лякався. Уявляв собі тільки життя й, немов давній язичник, любив життя й ненавидів, лякався своєї загибелі… (Сміл., Зустрічі, 1936, 136).
2. заст. Пліткар, базіка. [Денис:] Не знаю, чи є де у світі такі язичники, як наші селяне? (Кроп., II, 1956, 457).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 631.
Язичник, ка, м. Раст. Ophioglossum vulgatum L., безплодная вая. ЗЮЗО. І. 130.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 537.
язичник Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| pagan | язычник |
язичник Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| yazychnyk | yazychnyk | yazychnyk |
язичник Рід - іменник, чоловічий рід, істота
язичник Словоформи слова
| Називний | язичник | язичники |
| Родовий | язичника | язичників |
| Давальний | язичникові, язичнику | язичникам |
| Знахідний | язичника | язичників |
| Орудний | язичником | язичниками |
| Місцевий | на/у язичнику, язичникові | на/у язичниках |
| Кличний | язичнику | язичники |
язичник Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |
язичник в англійській розкладці - zpbxybr
Цитати української літератури з використанням слова язичник
"- А вiн що - триголовий? - запитав чорношкiрий боцман, явно темний язичник"Ячейкин Юрий - Бiблiйнi пригоди на небi i на землi