ЩИПОК

ЩИПО́К, пка́, ч.

1. Дія за знач. щипа́ти і щипну́ти. Стаха пересмикнула плечима і не відгукнулася. Не допоміг материн щипок за стегно (Вільде, III, 1968, 257); // перен. Ущипливе запитання. Рудокопи далі ділилися своїми спостереженнями над рудою.. Вони ставили питання, зауваження, ловкенькі щипки, що в них був єдиний зміст: якнайбільше добути руди, якнайхутчіше її вивезти на поверхню (Досв., Вибр., 1959, 319).

2. у знач. присл. щипко́м. Посмикуючи, щипаючи струни (під час гри на музичних інструментах); піццикато.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 585.