ШНУР

ШНУР, а, ч.

1. Тонкий мотузок, сплетений з кручених ниток чи пасом прядива. На довгих шнурах, причеплених до стовпчиків, теліпаються колоритні спідниці, юбки, жупани, піджаки (Н.-Лев., VII, 1966, 353); До товстого шнура прив’язаний гострий гачок (Донч., VI, 1957, 8); Бжеський.. вийняв грамоту з печаткою на шнурі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 19); Миттю піднесли йому снаряд. Сам заклав, сам навів, мовчки взявся за шнур (Гончар, II, 1959, 81); *Образно. Били зенітки й кулемети, трасуючі кулі простягали до неба золоті шнури (Вишня, І, 1956, 313); // Матеріал у вигляді такого мотузка, яким оздоблюють, прикрашають що-небудь або який використовують для виготовлення чогось. Білі та зелені пашівські намети, прикрашені золотими шнурами, розкинулись кругом Саібового намета [намету] (Н.-Лев., IV, 1956, 33); // Стрічка для відокремлення, ізоляції чогось. Азбестовий картон або шнур використовується як прокладка між кладкою печей і.. металевими деталями, на які діє висока температура (Довідник сіль. будівельника, 1956, 447); // Шворка (перев. натерта вугіллям, крейдою і т. ін.), яку використовують будівельники, маляри та інші для одержання на чомусь прямої лінії, для розпланування чогось, трасування тощо. Відлітає за тріскою тріска. Шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (Рильський, І, 1960, 316); При плануванні грядок, рабаток і клумб треба мати шнур на двох кілочках (Гурток "Умілі руки..", 1955, 170); *У порівн. Часом Богунова шабля, здіймаючись, розтинала шляхтича надвоє, рівно, мов по шнурові (Кач., II, 1958, 443); // Те саме, що висо́к². Взяв [Яць] лампу і пробний шнур з каменем на кінці і пішов до ям (Фр., II, 1950, 229).

∆ По шну́ру — рівно, в ряд, в одну лінію. З-за Нілу сфінкси, мов сичі, Страшними мертвими очима На теє дивляться. За ними На голому піску стоять По шнуру піраміди вряд. Мов фараонова сторожа (Шевч., II, 1963, 365); Ходи́ти [як] по шну́ру — беззаперечно слухатися кого-небудь, виконувати чиюсь волю. [Іван:] Гори передо мною, по шнуру ходи! Ото по мені (Мирний, V, 1955, 242).

2. Електричний провід з кількох ізольованих жил. Мухи.. обліпили електричний шнур, на якому висить лампа (Ю. Янов., II, 1958, 35); Силантьєв хутко встав. Він зачепив рукою шнур від настільної лампи, і світло враз погасло (Донч., II, 1956, 194); Подзвонив телефон. Професор висмикнув телефонний шнур з розетки (Вол., Місячне срібло, 1961, 62); Маслюк зникає в густім гіллі дуба. Тільки тоненький шнур від телефону, що зубиться в зелені дерева, свідчить про присутність Маслюка (Багмут, Щасл. день.., 1951, 150).

3. Пристрій у вигляді мотузка з пороховим наповненням, яке служить для підпалювання вибухової речовини. Мирошниченко, не вагаючись, підпалив шнур біля самого динаміту (Панч, В дорозі, 1959, 254); 3 правого берега німці До толу проклали шнур (Нагн., Пісня.., 1949, 119).

∆ Бікфо́рдів шнур див. бікфо́рдів.

4. перен., рідко. Низка, ряд чого-небудь. Сидить шнур голубців (Сл. Гр.); *У порівн. Двадцятеро саней одні за другими вирушили гуськом [вервечкою] у дорогу, мов шнур журавлів (Фр., VIII, 1952, 99).

5. заст. Міра довжини, що дорівнювала близько 45 метрам. Щороку сутужна Хомі.. Поля, звісно, обмаль: шнур під озимину, шнур під ярину, а шнур — толока (Коцюб., І, 1955, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 503.

Шнур, ра, м.

1) Веревка. Чуб. II. 234. Аж молодичка сорочки розвішує на шнурі. Рудч. Ск. II. 164.

2) Отвѣсъ (плотницкій инструментъ). Чуб. III. 176.

3) Рядъ. Сидить шнур голубців.

4) Мѣра длины: 21 сажень. Чуб. VI. 406.

5) Пуповина. Вх. Лем. 485.

6) мн. Шнури. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго основа соединяется съ навоемъ. Части: вало́к, шнурки, ключечки, шнурок, ляшток. МУЕ. III. 21. Ум. Шнуро́к.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 507.