ШКУТИЛЬГАТИ

ШКУТИЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. на що і без додатка. Припадати на укорочену або хвору ногу під час ходьби. Напилась я з криниці води та насилу рачки вилізла з рову. Іду я по різі та шкутильгаю (Н.-Лев., II, 1956, 8); Входить, трохи шкутильгаючи, кравець Коляндра. (Коч., І, 1956, 439); Я схиляю голову і, шкутильгаючи на ліву ногу, підходжу з кадильницею до отця Олександра (Мик., Кадильниця, 1959, 47); Одну ваду мав коник, якого дістали Чернишеві: розкувавшись, він стер копито і шкутильгав тепер на праву передню (Гончар, III, 1959, 89); Сторожова постать була примітна. Це був немолодий чолов’яга, інвалід. Він шкутильгав на обидві ноги (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 138); *Образно. Приносить тоді господиня Стіл, але стіл шкутильгає на ногу; малий черепочок Вирівняв ногу старому служаці (Зеров, Вибр., 1966, 326).

2. Іти, припадаючи на укорочену або хвору ногу; шкандибати. — Я бачила двох страшних старців, як їздила до костьолу. Шкутильгали на милицях через греблю (Н.-Лев., VII, 1966, 135); Хоч кривий [Петро], отже так хутко шкутильгав, що трохи не біг (Март., Тв., 1954, 251); Дем’ян Петрович дуже помалу шкутильгає до вагона (Крот., Сини.., 1948, 40); Розумів хлопець, як важко батькові на одній нозі та на тій дерев’янці шкутильгати пухкою ріллею (Цюпа, Три явори, 1958, 34); Воли, підбившись по кам’янистій дорозі, понуре шкутильгали (Гончар, III, 1959, 14).

3. перен., розм. Мати недоліки, бути в незадовільному стані. Французька мова Григоренка виразно шкутильгала (Смолич, Світанок.., 1953, 134); Ми встановили, що найвужче місце на заводі — верстатна обробка деталей. Тут і якість продукції часто шкутильгала і продуктивність праці відставала (Веч. Київ, 3.11 1966, 1); // за чим. Не встигати, відставати (в розвитку, рості і т. ін.). Ми не можемо задовольнитися тим, щоб наші тактичні лозунги шкутильгали услід за подіями, пристосовуючись до них після того, як вони відбулися (Ленін, 11, 1970, 132); Критика ніколи не була керманичем для літературної творчості, а завсіди шкутильгала за нею, обчислювала готові вже здобутки, пояснювала їх (Фр., XVI, 1955, 246).

∆ Шкутильга́ти на оби́дві но́ги (на всі чоти́ри) — те саме, що Кульга́ти на оби́дві но́ги (див. кульга́ти). Перші дні польових робіт показали й інший бік медалі. Є ще в області такі керівники, які язиками ладні гори перевернути, а на ділі шкутильгають на обидві ноги (Рад. Укр., 7.IV 1961, 2); 3 електровозом горе. Не розженеться, не встига, та й машиніст, похоже, на всі чотири шкутильга (Дор., Три богатирі, 1959, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 487.

Шкутильгати, га́ю, єш, гл. = Шкатильгати. Аж он Семен шкутильгає. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 503.